ПАТ "ОБ'ЄДНАНА ГІРНІЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" | Новини | У пошуках кращої долі

У пошуках кращої долі
У пошуках кращої долі

20.03.2017

Останнім часом все більше наших громадян намагаються реалізувати себе закордоном, у найближчих до нас європейських країнах. Працівники філій нашого підприємства не виключення. Вони залишають рідне місто та свої сім’їі у пошуках кращої роботи, та більшість навіть не може збагнути, які труднощі доведеться долати і які втрати понести.
Об’яви, що зазивають наших слюсарів, електромонтерів, водіїв та інших спеціалістів на роботу до Польщі та Чехії мало не на кожному стовпі, ваблять високою зарплатнею. Роботодавці пропонують повний пакет послуг з працевлаштування, та часто насправді то виявляється гарною приманкою, і гастарбайтер з України залишається сам на сам з вирішенням питання працевлаштування. Повернувшись до рідної домівки після невдалої спроби «зачепитися» за кордоном, такий шукач може дізнатися, що його вже вдома ніхто не чекає. Замість кращого життя він отримує зруйновану сім’ю, борги та розхитану психіку.
Тож, перш ніж наважуватися на такий серйозний крок, зважте все ретельно. Історії реальних людей, які пережили досвід «теплого» прийому за кордоном, допоможуть осмислити, варте те того чи ні.
На ваші гроші вже полюють
Щойно ви вирішили їхати за кордон на заробітки, ви одразу наражаєтеся на небезпеку потрапити на «мушку» у шахраїв. Вони полюють на ваші ще не зароблені гроші. Навколо трудової міграції вже сформувався широкий ринок послуг, у якому задіяні як офіційні органи, легальні кадрові агенції, так і відверті ошуканці. 
Сергій М., мешканець Іршанську, в розмові про свій досвід заробітків за кордоном, каже: «Велика частина українців, з ким доводилось спілкуватись в Польщі,  не бачать себе в сучасній Україні, не бачать майбутнього для своїх дітей, не бачать можливості для самореалізації, хтось біжить від війни…. Польські роботодавці готові платити фахівцеві з викладення товару в торгових центрах близько 15 тис. грн., пакувальнику продовольчих товарів - близько 17 тис. грн, комплектувальнику  електричних кабелів - близько 20 тис. грн на місяць. Деякі компанії, а я пропрацював на 5-ти, частково компенсують проживання та харчування, тому більшу частину суми можна заощадити. В Україні ж доходи працівників такої ж кваліфікації, як правило, в три рази менші. Та заробітчан чекають інші сюрпризи. Їх поява може вилитися в гарну копієчку та збитки замість заробітків».
Сьогодні українець, який шукає роботу за кордоном, через необізнаність щодо правил та процедур працевлаштування за межами України, сплачує за непотрібні послуги. Часто гроші беруть за нічого не варті папірці. Це можуть бути медогляди, які нав'язують шукачам роботи за кордоном, але які насправді працедавцям не потрібні.
Також українців часто ошукують при оформленні страхових полісів. Одним з них виявився Сергій М., у якого в Польщі сталося загострення апендициту, і  за необхідності термінового операційного втручання в медичному закладі у виплаті страховки йому було відмовлено - страховий поліс виявився підробленим.  Сергій був змушений погашати вартість операції з тих коштів, які встиг заробити за кілька місяців перебування в Польщі. Тож, йому довелося після лікування повернутися додому.
Обіцянка-цяцянка, що може вартувати життя
Крім того, непоодинокі випадки, коли люди, що працевлаштувалися за кордоном за допомогою сумнівних посередників або взагалі нелегально, зникають, і їх розшук потребує великих зусиль як із боку офіційних органів, так і їхніх родин.
Найчастіше недобросовісні посередники обіцяють одні умови праці, а фактично робітник отримує зовсім інше працевлаштування.  Саме такий досвід отримала Олена К., яка каже:
"Коли я потрапила в 2014 році на територію Греції, виникла ситуація, що обіцяли одну роботу - на текстильній фабриці, а насправді не виявилось жодної. У Грецiї я п'ять днiв легально могла прожити в готелi й протягом цього часу мала екстрено шукати собi роботу. Зазвичай нашi заробiтчани звертаються за цим у фiрми з працевлаштування (є грецькi, українськi, росiйськi). Iнколи це забирає до двох мiсяцiв.
 
У офiс фiрми часто навiдуються самi греки i вибирають прислугу, хоча збоку це скидається на торг кiньми - гречанки хочуть, щоб жiнки, яких вони беруть на роботу, були старшими, некрасивими, але охайними i працьовитими. Якщо ж людина тривалий час без роботи, а грошi закiнчуються, то вона може i ночувати в офiсi, де спатиме на стiльцi. Досить часто нашi люди ночують i на вокзалах, на лавочках у парках та скверах, пiдшукуючи такi мiсця, аби не потрапити на очi полiцiї.
 
Комплекс служниці
 
Найчастіше наші заробітчани скаржаться на психологічну «ломку», яку вони переживають, опиняючись у іншій країні без захисту та усвідомлюючи свій низький статус.
«Довелось мені протягом 1,5 років пропрацювати в 3-х грецьких сім’ях. Було дуже страшно йти до чужих людей. З господарями я спілкувалася англійською, а вони мiж
собою говорили грецькою. Тому в мене часто було враження, що вони говорять про мене i що я щось не те роблю», - згадує Олена. - «Дуже важко було переламати себе психологiчно: перехiд вiд більш-менш нормального життя до статусу служницi, нестерпний. Усвiдомлюєш, що ти - нiхто.

Щодня я прибирала, варила їсти, прала білизну, прасувала та вичищала доріжки на подвiр'ї. Мала начистити все до блиску, навiть, стiни мила. Їла завжди нашвидкуруч: однiєю рукою начищала умивальник, а в другiй - тримала канапку. Щоразу намагалася упоратися з хатньою роботою до приходу господарiв - здавалося, якщо вони побачать, що я щось не зробила, то виженуть.
Господині нiби "ненароком" могли залишити пiд лiжком грошi або золотi прикраси. Так мене перевiряли.
За мiсяць роботи менi платили в середньому $320-350, що було дуже мало. Серед грекiв теж є такi, що працюють прислугою. Щоправда, їм значно більше платять за таку ж роботу, яку виконуємо ми. Адже нашi заробiтчани не висувають жодних претензiй, бо не мають нiяких прав.
 
В результаті, в Україну я повернулася з "депортацiєю" у паспортi», - згадує Олена.  – «А ще з розхитаною нервовою системою, купою нових зморщок та спустошеною душею. Пробувши на заробiтках, удома почуваєшся чужинцем серед своїх. Хоча й
там теж нiколи «їхнiм» не станеш. Менi лише 31 рік, i ще не пiзно розпочати
життя з чистого аркуша. Адже тепер я добре знаю: навiть коли бракує грошей,
тут я - вiльна людина, а в наймах завжди будеш нiким
".
 
Втрата родинних звязків викликає тривалу депресію та шкодить здоровю
Психологи стверджують, що це дуже складний процес – виїхати та залишити вдома свою сім’ю. Як би людина не намагалася асимілюватися, вона все одно залишається чужою в іншій країні. Багато наших заробітчан, які не можуть покинути Україну назавжди, не мають змоги у повній мірі інтегруватися в чужому суспільстві. І коли вони повертаються назад до України, не можуть адаптуватися. Таким чином, у них з’являється маргінальна позиція – і не тут, і не там. Такі люди страждають від депресії. Вона може тривати роками, стверджують психологи, та викликати різні захворювання та психічні розлади.
Зоя Іванівна, 42-річна жінка, яка повернулася на Україну, не змогла адаптуватися в Італії, хоча 8 років перебула там. Розповідає, що коли вона їхала, її молодшому сину було 8 років, коли повернулася назад, йому було вже 16. Він приїхав до аеропорту зустрічати маму, а вона не впізнала сина. Це для неї було шоком. Вона відчула себе викинутою з життя. Коли вона приїхала додому та захотіла позайматися  господарськими справами, їй сказали, що вже усе прибрано. І жінка відчула себе зайвою, в тому сенсі, що її нішу посіли інші.
Дуже страждають діти, коли хтось із батьків їде за кордон, а хтось залишається тут. У більшості випадків їдуть жінки.  Діти, які ростуть у таких неповних сім’ях, надзвичайно сильно страждають. Зазвичай,  батьки не знають, як вирішувати свої проблеми і починають усе перекладати на власних дітей. Вони говорять їм: ми це все робимо для вашого блага, щоб ви могли навчатися, мали житло, щоб облаштувати своє життя.  Дитина від цього почуває себе вдвічі винною – по-перше в тому, що батьки змушені були поїхати і працювати через неї, по друге – через те, що дитина відчуває агресію по відношенню до батьків. Це впливає на їхні стосунки та псує їх.
Тож, добре зважте, що ви втрачаєте та чого набуваєте, залишаючи рідні домівки задля кращого заробітку. Часто, якщо трудові мігранти і не повертаються додому, закріпившись за кордоном, вони втрачають такий важливий для кожної людини родинний зв’язок. Дуже часто без нього людина переживає втрату життєвої мети та цілей, соціальні орієнтири, адже отримане не може переважити втрачене. Такі люди не можуть відчувати себе щасливими та реалізованими повною мірою, відчувають спустошеність та марність свого існування.
Читайте також про труднощі працевлаштування наших громадян за кордоном у наступній публікації вітчизняного ЗМІ - https://strana.ua/articles/rassledovania/60766-million-ukraincev-v-polshe-zarobitchan-stali-chashe-kidat-a-poroj-i-byut-za-movu.html